soco

Поміж гір і пустель шлях вузький нам долати
Й переможно іти до самого кінця,
Щоб нам жити повік і щоб смерть назавжди подолати,
Й нагороду отримати Бога-Отця.

Почування сердець незбагненні й непрості,
Ворожнечу і злобу зустрічаєм в серцях.
Тут, під небом чужим ми нерідні й небажані гості.
І такий весь наш шлях до самого кінця.

Темна ніч навкруги і пітьма наступає.
Зло і морок завжди повстають проти нас.
Твердий будь повсякчас, бо ж Отець нам завжди помагає,
Його очі завжди бачать кожного з нас.

Рідна земле моя, ти від нас так далеко.
Шлях до тебе пройти ще потрібно всім нам.
Край небесний, святий почуттям полюбімо високим,
Щоб дійти до мети і зустрітися там!

___________

1. Серед гір та пустель нас веде шлях вузенький, 
І пройти маєм вірно його до кінця. 
Щоб ввійти в небеса, де немає ні болю, ні смерті,
І отримати там нагороду Отця. 

2. Нам буває не раз тяжко тут зрозуміти,
Чом ненависть до нас зустрічаєм в серцях,
Тут під небом чужим ми приходьки в краю непривітнім,
І таким, друже, шлях буде наш до кінця.

3. Ніч темніє навкруг, тьма свої сили множить,
Не дрімає і зло, повстає проти нас.
Будь твердим у цей час, нам Отець обіцяв - допоможе, 
Його очі завжди супроводжують нас. 

4. Не забудьмо, що нам випав жереб високий
Встати з бруду і зла, бути сіллю землі.
Ми родились в пітьмі, а помремо при східному сонці.
І воскреснем в нетління в Ісусі Христі!

5. Рідна земле свята, ти від нас так далеко,
Шлях в оселі твої з кожним кроком трудніш. 
Возлюбімо ж її, нашу рідну Вітчизну, всім серцем,
Щоб, дійшовши туди, всім  зустрітися в ній!
Перекл. Л. Пашко