soco

Поміж гір і пустель шлях вузький нам долати
Й переможно іти до самого кінця,
Щоб нам жити повік і щоб смерть назавжди подолати,
Й нагороду отримати Бога-Отця.

Почування сердець незбагненні й непрості,
Ворожнечу і злобу зустрічаєм в серцях.
Тут, під небом чужим ми нерідні й небажані гості.
І такий весь наш шлях до самого кінця.

Темна ніч навкруги і пітьма наступає.
Зло і морок завжди повстають проти нас.
Твердий будь повсякчас, бо ж Отець нам завжди помагає,
Його очі завжди бачать кожного з нас.

Рідна земле моя, ти від нас так далеко.
Шлях до тебе пройти ще потрібно всім нам.
Край небесний, святий почуттям полюбімо високим,
Щоб дійти до мети і зустрітися там!