У спекотний день в пустині чоловік іде – В знойный день в пустыне дикой человек идёт…
1. У спекотний день в пустині чоловік іде,
В Єрихон з Єрусалиму шлях його веде,
О чому в це місто грішне твердо так ідеш?
Повернись в Єрусалим, бо марно пропадеш.
Друже мій, вернись тепер в Єрусалим,
Богові служи, більше не гріши,
А в Єрихоні всюди гріх,
Немає щастя там душі!
ЗАвжди мудрим будь в житті.
2. Тут розбійники напали, рани завдали,
Бідолаху обікрали й швидко утекли.
І залишили вмирати одного в крові.
Боже, Ти допоможи і милість прояви!
Боже мій, допоможи в стражданні Ти:
Я уже знеміг, дух молю прийми,
Я помираю і прошу, прости усі гріхи мої,
Зраненого Ти прийми.
3. Так благав він Бога довго й бачить вдалині,
Наближається священник, допоможе він.
Та, на жаль, пройшов священник так неподалік,
Хто ж мені тут допоможе? Боже, не покинь!
Він вже думав, що священник не пройде,
Перев’яже рани, від смерті вбереже.
А той пройшов, в біді лишив у спеку в крові одного.
Святість, Боже, де його?
4. І левіт тут незадовго швидко прямував.
Стогін, плач, усі благання – проігнорував.
А де ж совість, співчуття, любові Божий дар?
Господи, допоможи знести страждань тягар.
О левіте, ти навчаєш весь народ,
Чи тобі вартніша пишність синагог?
Чи відвернувсь байдуже ти від бідних, сиріт в час скорбот
І забув про свій народ?
5. Сонце вже сідає низько й вечір настає.
Їде третій подорожній, мабуть, промине.
Зовсім близько під’їжджає і ось – бачить Він:
Незнайомець помирає, тіло все в крові.
Співчутливий самарянин не пройшов,
Рани обробив єлеєм і вином,
І на осла він посадив та у гостиницю відвіз-
Милосердно учинив.
6. Так Христос, як самарянин, завжди любить нас,
І, обтяжених гріхом, Він нас від смерті спас.
Виливає в наші душі спокій, мир святий.
Йдіть до Нього з покаянням, Він приймає всіх!
Не байдужий Він до горя і тривог,
Любить всіх людей, рятує в час скорбот;
І постраждав Він на хресті,
помер на ньому за нас всіх –
І прощає всякий гріх.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.