soco

Тихим, чудовим був вечір,
Гарно навколо було,
Вдячно природа прощалась
З лагідним денним теплом.

Високо там, над проваллям,
Хтось тихо на арфі заграв.
Хтось на коліна схилявся,
Душу свою виливав.

Арфи мотиви прекрасні
Ніжно лились в темноті.
Ніби то звуки печалі
Чулись в мелодії тій.

Раптом струна обірвалась,
Стихло усе навкруги.
Чути лиш тільки ридання
Там у нічній тишині.

Мла все густіша ставала,
В небі зʼявилась зоря
Дівчина в місячнім сяйві
Там, над проваллям, одна.

Довго невтішно ридала,
Бога благала вона.
Чути в тиші покаяння
Повні скорботи слова:

Боже мій, Боже, благаю,
Грішній мені все прости.
Сльози мої розкаяння
Сам Ти з очей їх зітри.

Сам Ти веди в край Свій вічний,
Сам оправдай назавжди.
Вічного щастя Вітчизни
О, не позбав мене Ти.

Друже мій милий печальний,
Часу свого не втрачай
Душу свою в покаянні
Богу в служіння віддай.

Струни коли обірвуться,
Пізно вже буде тоді.
Роки життя перервуться,
Щастя мине назавжди.