Сонце світить лагідно в бірюзовій вишині, Поглядом охоплюю барви навкруги. Лину серцем в спогади, що приємні так мені, Де жили у спільності сестри і брати.
Разом ми у щирості для Христа трудилися, В смутку підбадьоренням ближньому були. Палко, безкорисливо Господу молилися, І жертовно в святості в світі цім жили.
Хай ніякі відстані не постануть прірвою Між серцями чистими, що омив Христос. Хай серця відкуплені пломеніють щирістю, Як за ближніх жертвою стати довелось.
Вітерець виспівує ніжним, легким подихом, Пісню про Спасителя в рідний край несе, По стежках протоптаних віє добрим спогадом, Як служили Господу, віддаючи все.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.