soco

Верю и не верю

Скрізь пустеля – небезпечний світ,
Шлях важкий, безжальний спеки гніт.
І не раз вже думав, що впаду,
Я не встану більше, в небо не дійду,
Батьківщину видно вдалині,
Та гріхи тримають в чужині.
Кличе край, де молоко і мед,
А тому борюсь та все ж іду вперед.

Віру в серці маю:
Двері відкриваю
В таємничий світ святий,
Не дарма чекали,
Падали, вставали
Та змогли цей шлях пройти,
Тернистий і вузький,
У вічний край святий.

Скільки думав, що піду назад,
Та підтримують нас небеса.
Віра Божа все вперед вела
Та душі давала два святих крила.
Край, що жде, Новий Єрусалим,
Не зрівняти на землі ні з чим.
Шкода тих, хто здався, не дійшов,
Божий дар не оцінив – Його любов.