soco

1. Посміхається небо лагідне, –
Гуси радісно знов кричать,
А в душі ще зимова паморозь –
Гори сніжні в душі лежать.
Поле цвітом весняним стелиться,
У бруньки прибуває сік,
То чому ж у душі хуртелиця,
То чому там мороз тріщить?

2. Це тому, що небесні промені
Затуманені там гріхом,
На життя там світські лиш погляди,
І байдужість царить кругом.
Прокидайся від сну відчайного
І в надії поглянь на хрест,
Помолися Христу в розкаянні
І відчуєш: в Нім сила є!

3. Благодатність тепла весняного
Хай розквітне в твоїй душі;
Хай в житті твоїм диво станеться
І розвіються хмари всі!
Озорить промінцями ніжними
Сонце Правди тебе навік
І розтане струмками спішніми,
Весь гріховний мороз і сніг.