soco

О Ти, невидима для світу
І скрита для очей людських,
І не зодягнена в порфіру,
Прикрас не маєш золотих.

Ти часто плачеш у зневазі
Від злих ненависних людей,
Презирства і гоніння знесла
Від канувших лихих ідей.

Що ще від світу цього приймеш?
Що на землі чекає ще?
Ти всі відкинула кумири
І вслід за Господом ідеш!

Тож не тривожся – мить надійде,
Коли під звук небесних арф
Господь тягар земний твій здійме,
Дасть вічного блаженства скарб.

О, Церкво Божа, славна, чиста!
Вставай, вже твій Жених іде!
Введе тебе Він в дивне місто
І сльози всі твої утре.

І ти побачиш Його в славі,
Престол розділиш вічний з Ним,
Господь гряде в Своїй Державі
З вінцем для тебе золотим!