soco

Летять журавлі. Вже зима наступає,
Останні листочки злітають з гілля.
А вітер осінній печаль насилає,
І мерзне від нього намокла земля.

Не біда журавлям – вони будуть на півдні.
Там завше теплінь і не буде зими.
А промені там і ласкаві, і рідні,
Про що можем тільки помріяти ми.

І Церква Христа теж піде з цього краю,
Покине усе, щоб повік пробувать
В прекрасних небесних обителях раю…
Блаженні готові Ісуса стрічать.

А ти не жалкуй, що зима наступає,
Що сльози дощів ллються знов з висоти.
Згадай лиш про те, що життя проминає,
А ти у гріхах, не спасенний ще ти.

Ще буде весна, і ще літо прилине,
Ще лілії пишні тобі зацвітуть.
Але чи душа твоя Спаса зустріне,
Куди твої крила тебе занесуть?

Без Бога у небо ти не вознесешся,
У мить, як почуєш Господню трубу,
І преображення тіла твого не торкнеться,
Не стрінеш Ісуса, а тільки журбу.

/Біда, як Ісуса ти не пізнаєш,
Коли ти залишишся на самоті,
Коли преображення ти не зазнаєш
При зустрічі з Господом на висоті./

А ти поспішай, поки Бог не карає,
Допоки ще кличуть Невіста і Дух,
Покайся, допоки Ісус ще спасає,
Допоки Він кличе як батько і друг.