soco

Косарі на зорі

Косарі на зорі розмахалися гострими косами
Косарі на зорі розмахалися гострими косами.
Що їм квітка слабка, їм би працю скінчити свою.
Я на милість Твою сподіваюся, добрий мій Господи,
На милість, на милість, лиш тільки на милість Твою.

Лиш довіра тобі – ось моя непохитна супутниця.
Віра, що повсякчас наді мною надійна рука.
Знаю, Господи, я, що Ти завжди за мене заступишся,
І смертельна коса не торкнеться мого пелюстка.

Бо для чого поїв Ти мене світанковими росами?
Чом мені показав у любові Свою теплоту?
Не для того мене Ти піснями наповнював, Господи,
Щоби гостра коса відібрала мою красоту.

Втомлені косарі не дзвенять уже гострими косами –
Косовиці кінець. Я збережений Богом стою.
Як в минулії дні, я втішаюсь небесними росами,
Прославляю Тебе за любов і за милість Твою.
В. Сад

Косарі на лугах

Косарі на лугах задзвеніли вже гострими косами,
Що їм квітка мала, їм довершити б працю свою.
Я на ласку Твою покладаюсь, Спасителю, Господи,
На ласку, на ласку, на ласку безмежну Твою.

Але віра свята – ось незмінна сердечна супутниця,
Віра в те, що, Господь, Сам керуєш Ти світом усім.
І тому знаю я, що за мене завжди Ти заступишся,
Як спасаючий камінь, закриєш Ти лезо коси.

А, інакше, чому Ти поїв мене дивними росами,
Показав доброту та любов Свою, Боже, чому?
Ти для чого наповнив мене диво-піснями, Господи?
Та невже щоб тепер ось упав я під ноги комусь?

Косарі на лугах віддзвеніли вже гострими косами,
Косовиця пройшла, але я, як раніше, стою.
Бачу світло згори та втішаюсь небесними росами,
Прославляю Тебе за любов та за ласку Твою.
Л. Одарчук