soco

1. Коли Ти йшов в Єрусалим,
Про що думав тоді, безсонними ночами?
Про те, що в місто, яке йдеш,
Віддасть на страту все ж,
Тебе перед хрестами.

Коли, на Божий голос йшов туди, де вічний хор співає.
Ти знав,година ця іде,
Де друг Твій підійде
Й по зрадницьки вітає.

2. Коли світильник догорить,
В цей вечір прозвучить,
Святих Небес мовчання.
Тоді, коліна прихилю,
Прийми в цей час молю,
Моє Ти покая́ння!

Які, промовлю я слова, коли,
Душа моя ридає?
На світ,Ти дивишся оцей
І блиск Твоїх очей,
З любов’ю проникає.

3. В руках,свіча погасла вже,
Скорби моя душе,
Побита вся гріхами.
Давай, підемо вслід за Ним,
Поплачемо із Ним,
Гарячими сльозами.

Ти йдеш, на шлях тернистий йдеш туди,
За нас, щоб постраждати.
А там, відкрив Себе Ти нам,
Хоча помер і Сам,
Щоб нам не помирати.

Автор–Олег Собля;
Переклад Ангеліни Ющук