soco

З веління Божого так ніжно
Ти був покликаний на труд.
Роботи – океан безмежний
Для серця, розуму і рук.

Ти звик лиш до тепла й спокою,
Щоб не ставати під удар
У час неспокою і болю
Не захотів нести хреста.

Не захотів нести хреста
І хтось раніше непомітний
Святою ревністю палав,
Безшумно став на твоє місце.

Тепер відверто ти поваж
Перед лицем великим Божим.
Надбань ти маєш більш чи втрат
І що для тебе найдорожче?

Відмовився ти від розлук
І буднів вічної напруги,
І від підтримки Божих рук
В час втоми, немочі й знемоги.

Духовно ніби не ослаб,
В місцевій церкві не завада.
Та все ж нема в твоїх ділах
Натхнення, успіху й свободи.

В зібрання ходиш як завжди,
Благословень збираєш краплі.
Могли б пролитися дощі
Та ти відмовивсь працювати.