soco

День за днем пролітає, минає життя, наче сон,
Неможливо вернути все те, що було пережите. 
І не б’ються серця християн в унісон,
Полотно їх любові все чорною ниткою зшите.

Час життя розбиває в уламки на роки і дні,
Залишає в минулому стільки земного, пустого,
І добра дуже мало несемо на Божі ваги,
А зате так легкого багато і злого.

Може час нам настане – зімкнуться навіки уста,
Серце битися в грудях нежданно умить перестане,
І за кожну прожиту хвилину життя
Дати звіт перед Богом пора нам настане.

І душа буде з жахом благати, щоб Вічний Отець
Повернув їй життя, щоб поправити все, що прожите.
Та відведений Богом усьому свій час і кінець,
Вже нічого не зможеш додати, вже пізно просити.
Та відведений Богом усьому свій час і кінець,
Вже нічого не зможеш додати, ніщо не змінити.