Двері тихо відкрились

1 куплет:
Двері тихо відкрились, немов від легенького вітру,
На порозі стояв – я впізнав Його серцем – Ісус.
“Мир тобі”, – Він сказав, і кімната наповнилась світлом,
І розтануло серце, зронивши гарячу сльозу.

2 куплет:
Я до ніг Його впав, і в такій благодатній молитві
Лились сльози мої, омиваючи слово «прости»!
А Спаситель стояв, усміхаючись так несміливо,
Ніби грішним був Він, ніби я Його маю простить.

3 куплет:
«Не царем, а слугою, прийшов Я в твій дім непримітний,
Мій караючий меч не закон, а Моя благодать.
Я тобі покажу свою заповідь першу на ділі,
Я тебе научу, як із праху людей підіймать»
(Я навчу, як людей підіймати із самого дна)

4 куплет:
І тут сталось таке – не вмістити душею і серцем,
Неможливо збагнути ніколи ніяким умом:
В плоть і кров обернулося слово буденне “вечеря”,
І кімната моя стала Вищим Священним Судом.

5 куплет:
«Суд іде, – прозвучало, – суджу за гріх осуду гнівно,
Вирок Свій в виконання негайно здійсню, подивись:
І схилив Цар і Бог перед мною смиренно коліна,
І омив мої ноги, порочнії ноги мої.

6 куплет:
І все зникло, а може мені це все тільки наснилось,
І нічого не сталось, все тихо, на дверях замок.
Тільки серце моє вже інакше для ближніх забилось,
Милосердя залляло палаючий судний вогонь.

7 куплет:
Якщо в надрах душі заклокоче осудження хвиля,
То ти брата кидати в киплячий вогонь не спіши.
Краще в вірі схили перед Вишнім Суддею коліна,
Свою душу упавшу (свою немічну душу) Йому на вівтар принеси.

8 куплет:
Я прошу, друзі вас, не спішіть ви ніколи судити,
А навчіться прощати тим людям, що завжди грішать.
І відчиняться двері, ввійде Милосердний Спаситель,
І за Словом Його запанує в душі благодать.

Залишити відповідь