Гефсиманія

Сутінки вповили Гефсиманський сад,
Там Христові учні спокійно мирно сплять.
Тільки наодинці молиться Ісус,
Душу виливає Богу Він Свою,
Душу виливає Богу Він Свою.

«Хай мине ця чаша», – молить Він Отця.
Кров і піт кривавий капають з чола.
У тиші, схилившись, плаче Божий Син.
Чашу мук гріховних вип’є Він один.
Чашу мук гріховних вип’є Він один

«Та хай буде воля лиш Твоя, Отець!
Я прийму терновий від людей вінець,
На плечах Голгофський хрест я понесу,
Отче мій, Ти знаєш, як Я їх люблю.
Отче мій, Ти знаєш, як Я їх люблю…»

Сутінки вповили Гефсиманський сад,
А Христові учні все ще мирно сплять.
На траву росою капає сльоза,
Це пречисті сльози Господа Христа.
Це з Ісусом плачуть чисті небеса.

Залишити відповідь