soco

1. Ти з любов’ю не раз, Ісусе,
Ніжно стукав і все чекав.
Але, бранець гріха й спокуси,
Я любов гордо відкидав.
На гріховних стежках роками
Залишав я свої сліди.
І в погоні за міражами
Брів пустелею в нікуди.

2. Я отруту гріха безпечно,
Наче воду, в пустелі пив.
Ти ж, незмінно та безперечно,
Наче сина, мене любив.
Десь у вирі поневіряння,
Смертоносної марноти,
Серед мук, гіркоти, страждання
Сталось диво – з’явився Ти.

3. В тій пустелі на знак прощення
Ти в долонях води подав.
Нахилившись в ту мить смирення,
Я від цвяхів сліди впізнав.
Найдорожчі, ні з чим не схожі
Ці долоні та кров Твоя.
Я спасенний – це ласка Божа,
На долонях – моє ім’я!