soco

1 куплет:
Проживали якось син і мати.
Хміль туманив очі, розум сина:
Матері доводилось страждати,
І сусідам клопіт ця родина.
Зло завжди Бог праведний карає.
Люди легко, радісно зітхнули:
До в’язниці син той вирушає,
Дні свободи врешті проминули.

Приспів:
Час в неволі довго так тягнувся,
Син з думками сам на сам лишився.
І нарешті Дух Святий торкнувся:
Грішник щиро плакав і молився.
Лист, сповитий сумом, надсилає:
“Мамо, так шкодую за колишнім!
Мамо, серце спокою шукає,
Каюся перед людьми й Всевишнім.

2 куплет:
Чи пекучий біль, який завдав вам,
Зможете пробачити, забути?..
Скоро воля, та в ярмі ще дух сам:
Наближається мій час спокути.
Буду селище я оминати,
Цю місцину гарну і мрійливу.
Рідний дім я буду виглядати –
Він дасть відповідь мені правдиву.

Приспів:
Бо якщо прихильність я здобуду,
Прив’яжи, прошу, між вікон хати
Білосніжну хустку, серцю любу –
Здалека знак зможу розпізнати.
Зрозумію, що знайшов прощення!
Кинуся до рідного порога…
Серце щем пройме, палке натхнення:
Милість маю від людей і Бога!

3 куплет:
Та якщо хустинку не побачу,
Маю зникнути з села без сліду.
З гіркотою це собі зазначу,
З болем в серці далі я поїду”.
Мати до сусідів поспішає:
“Порадійте, люди, щастя маю!
Полотно ген вітер розвіває:
Син мій не мине – усе прощаю!”

Приспів:
Та похмуро люди відмовляли:
“Відпусти його, заради Бога!
Чи ж забула, як усі страждали?..
Хай повз нас лежить його дорога”.
Плаче мати: “Зла вчинив без ліку,
Та в дорозі сина я зустріну,
Бо я хочу з ним дожити віку:
У чужу поїду з ним країну”.

4 куплет:
Ось прийшла свобода ця жадана,
Вже садиб видніють частоколи.
В серці страх, хвилює мить незнана:
“Не знайду прощення я ніколи…”
Поряд голосно хтось здивувався:
“Ви погляньте, сніг – щось неповторне!”
Весь автобус до вікна подався:
Сніг у червні – диво невимовне!

Приспів:
Несміливо хлопець очі зводить,
І душа тріпоче, і співає!
Всі будинки, все, що зір охопить,
Білосніжний колір покриває!..
І полотна, хустки і сорочки
Білизною чистою блищали.
То серця блищали, не садочки:
Люди душу грішну всі прощали!

Приспів:
Бог – свята любов і досконалість:
Стало селище, немов родина.
Хоч знайти прощення – справжня радість,
Хто простив – блаженна та людина!