soco

Пустелі жар, урвалась тишина,
Ридає небо, плаче вся природа.
Земля кричить, та радість і злоба,
І гнів в юрбі лютує там серед народу.

Вони кричать нестямно: «Розіпни!”
Навіщо Він? Не треба нам такого Бога!
Вони ревуть: “Варавву відпусти!”
А Цей нехай в останню йде дорогу.

Приспів:
Яка тяжка остання та дорога,
Здавалось, що не втримає земля,
Коли по ній ступали ноги Бога,
І кров стікала з Божого чола.

А Він іде, в очах лиш доброта,
Як Він любив, любити вже не будуть.
Нещасний люд, не тямивши гріха,
Його ж слова повіки не забудуть.

І Він іде під тягарем хреста
Яка важка остання та дорога…
Та лиш мовчать святі Його вуста
О, люд сліпий, навіщо розпинаєш Бога?
Приспів:

Пустелі жар, урвалась тишина,
Ридає небо, плаче вся природа.
Але мовчать святі Його вуста.
Чому, чому ти розпинаєш Бога?