soco

По тундрі непривітній, похмурій,
Мчиться поїзд Барнаул – Воркута.
В темних ґратах вагонних там сидять християни,
І під стукіт коліс тихо пісня луна.

По тундрі, по Сибіру холоднім
За правду Божу наших друзів везуть.
Та коли ми на волі їх побачимо знову,
За всю милість подяку віддамо ми Христу.

В неволі ви не падайте духом,
Ми разом з вами творим храм, Божий дім;
Хай тяжка ваша доля, і хоч сльози поллються,
Та Христова свобода жде незламних борців.

Та скоро пролетить час гоніння,
Впадуть всі ґрати і замки таборів,
Буде братство Христове, радість вічного літа,
І Спаситель введе нас в вічний спокій святий.