soco

Небо блакитне до себе манить,
Знаю, що там – мiй Спаситель, мiй Бог.
Без вороття все у вiчнiсть кане,
В небi не буде слiз i тривог.

Приспiв:
О синє небо! Небо прекрасне!
Ти сповiщаєш милiсть Христа.
Лину думками я повсякчасно
В край, де бажане життя без кінця.

Створене небо Бога рукою,
Мiсяць, i зорi, i наша земля…
Часто милуюсь я красотою
Дивного неба, дивного дня.

Небо, до себе вабиш страждальця,
Що очi зводить до тебе сумнi.
Ти наче мовиш: ”О, не печалься!
Буде давати Бог сил в борнi”.

Небо, до тебе серцем я лину
Серед скорботна дорозі земній.
Скоро мене мій Пастир обніме,
З Ним буду вічно в домі святім.