soco

Коли в серце моє закрадається сум,
Як душа у пекучій тривозі –
Я схиляю коліна і Богу молюсь,
Щоби Він був зі мною в дорозі.

Я молюся, щоб Він не залишив мене
І тримав, як я падати стану,
Щоб словами Своїми мене день у день
Укріпляв, як у вірі ослабну.

Він втішає мене, як душею скорблю
І як світло у серці згасає.
Мій Господь це опора моя у бою,
Злого ворога з Ним не злякаюсь.

Йду з Христом до мети, хоч реве ураган,
З Ним вітрів не боюся я грізних,
Бо мій зір направляє Він на Ханаан –
В неосяжну небесну Вітчизну.

І так хочеться з Ним незабаром ввійти
В ту небесну чудову країну,
До кінця шлях нелегкий тернистий пройти
І отримати славу нетлінну.