soco

На зламі літ, у вирі перехресть
Втрачаємо: хто – молодість, хто – силу.
Та є ще люди черстві та безкрилі,
Вони втрачають совість, віру, честь.

Куди життям за світом спішимо,
Над чим весь вік б’ємося так завзято?
Ні з чим лишившись, жнемо біль і втрати,
Бездушно міддю серця дзвенимо.

А там, за гранню, інший світ нас жде,
За дні життя – у вічності розплата.
І щоб не був ти вічно винуватим,
Ісусу присвяти свій кожен день!

Міняємо життя на мідяки,
Безцінний скарб марнуємо у світі.
Ми дні, як пил, кидаємо на вітер.
На схилі літ – нещасні жебраки!