soco

1. В омріяні далі, захмарні вершини,
Стежина веде нелегка.
Позаду давно залишились долини,
Я йду повз провалля бо кличе мета.
А ще не раз, пройду перевали крутими стежками,
А там затуманена даль.

2. Іду а в душі рай священних поривів
У вись недосяжну прорив,
Подалі від тліну захоплень мінливих,
Відносять нас крила гарячих молитв.
Там назавжди забудем тривоги
І втому дороги
Забудем нудьгу марноти.

3. Провівши крізь болі, тривоги і грози,
Ісус нас введе в небеса.
Він нас не залишить в далекій дорозі
І двері у вічність відчинить нам Сам.
В дорозі нас останні ждуть грози, останні ждуть сльози
І вічності спокій жде там.

4. Крізь гори і бурі, щоденні тривоги
Спаситель нас в небо веде.
Він нас не залишить блукати в дорозі,
Вестиме до райських бажаних дверей.
А ще пройти останні стежини,
Останні сльозини
І вічності світ осягнем!