soco

В Гефсиманскім саду під покровом нічним
Божий Син на колінах стоїть.
Все спокійно довкіл, лиш зітхання святе
Молитовно до неба летить.

– Чаша болю, страждань – тяжка чаша Моя,
Якщо можна, хай мимо пройде!
Але воля, Мій Отче, хай буде Твоя!
Я спасати йду грішних людей.

Він залишив престол, вірних ангелів хор,
Славу, велич і розкіш небес
І смиренно на землю гріховну зійшов,
Щоб прийняти терновий вінець.

Знав, що там, на землі, біль і важкість хреста,
Злі серця, бичування і кров.
Щоб спасти, друже мій, і мене, і тебе,
Він страждати на землю пішов.