1. О, земля, чужа нам сторона, Край захожий, Всесвіту окраєць. Про святі почувчи небеса, Без жалю туди ми поспішаєм. Ти, земля, образу не прийми, Не суди прискіпливо і строго. Мешканці сучасної землі Може скоро вже побачать Бога.
Приспів. Скоро скажем, земле, прощавай, Й переселення умить настане. О, земля, наш тимчасовий край, Небеса постійним домом стануть.
2. У тендітній ніжності квіток І в бруньках весняному чеканні Бачимо, як пишеться листок Божого до жителів звертання. Та ростуть гріхи, як бур’яни, І буває у пташиних одах Чути стільки спраглої туги Про небесну неземну природу.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.