soco

1. Подивись на зграю журавлів, як курличуть в пісні своїй.
Дружньо набирають розбіг, змахом крил прискорюючи біг.
І летять, летять вони так нестримно у рідні краї,
В небо направляючи зір, бачать там свободу для крил.

2. І не можна їх зупинить, і нічим їм шлях перекрить,
Якщо навіть одного впіймать, бідолашного в клітці тримать.
Він звертатиме погляд туди, до небес, в рідні ті береги,
Змовкне в грудях радісний спів від туги, від туги.

3. І як знову побачить він зграю білих пернатих співців,
Буде рватися в небо щосил неспокійним помахом крил.
Пролетить в небі зграя над ним, та не в змозі піднятися він,
І жахливим буде для них журавлиний дикий крик.

4 куплет:
Всі ми, люди - птахи землі, розправляємо крила свої.
Незабаром прийде той час, і Ісус в небо візьме всіх нас.
Чи полинеш ти в небеса, чи закована в клітку душа?
До Ісуса в молитві прийди, розірве Він тенета твої.

5. Заспіває і серце, й уста, і зітхне твоя вільна душа,
Ввись піднявшись аж до небес, і з собою друзів візьмеш.
І у дружнім великім ключі підіймешся в ясну далечінь,
Полетиш від землі, від землі в небеса голубі, голубі.