soco

Скоро я побачу – Скоро я увижу

1. Скоро я побачу
В неземному сяйві,
На зорі ранковій,
Мій небесний дім.
Це велике щастя –
Вічно жить з Ісусом
У небеснім домі Бог дарує всім

Приспів:
Там, у небесах, там, у небесах,
Я маю свій дім,
Моє щастя в Нім –
Там у небесах

2. Бог сьогодні хоче
Весь тягар твій зняти,
Щоб не знемагав ти
У своїх гріхах.
Скоро прийде знову,
Всіх спасенних взяти
Він до Свого Дому,
В світлі небеса.

3. Тож давайте разом
Будем всім звіщати
Про наш край нетлінний,
Де вже зла нема.
Там Спаситель буде
В славі нам сіяти,
Там щасливі люди,
Там одна краса.

У 1940 році пастор Хав’єр Понс проповідував у місті Коацакоалькос, що розташоване в штаті Веракрус (Мексика). Серед парафіян його громади була Консепсьйон Ангуло — скромна старенька, яка жила в маленькому будиночку на березі річки. Донья Консепсьйон хворіла на ревматоїдний артрит, недугу, що не дозволяла їй відвідувати церкву. Саме через це пастор вирішив навідати її в її убогому житлі.

Коли вони зібралися разом, сестра Кончіта (як її всі називали) заспівала кілька гімнів. Один із них привернув увагу пастора своїми натхненними словами, сповненими віри та надії. Сестра Кончіта сама склала його, страждаючи від своєї хвороби й мріючи про кращий дім — у домі по той бік сонця.

Сестра Кончіта сказала пастору Хав’єру Понсу:

«Я дарую його вам, пасторе, робіть із ним, що бажаєте».

Пастор передав цей гімн своєму батькові, також пастору й композитору Еміліано Понсе Седано, який упорядкував його та змінив завдяки своєму музичному й поетичному таланту. Відтоді він став гімном «Más allá del sol» («По той бік сонця») у тому вигляді, в якому ми знаємо його сьогодні.

Історія взята з книги «Esforzados y Valientes». (“Сильні та хоробрі”)