soco

Нависли скелі зліва –

Нависли скелі зліва, глибока прірва справа,
Вузька стежина, ýрвища круті,
Не за кущі й коріння чіпляюсь я руками-
Тримаюсь міцно Божої руки

Стояти неможливо, збиває вітер лютий,
Відлунням чути регіт сили тьми
І слизько, й спотикаюсь, пів кроку досягнути
Не можу, бо вже тяжко мені йти

Та чую я крізь бурю такий знайомий голос:
“Коліна ти тремтячі розігни,
Ще трохи буде тяжко і боляче в дорозі,
Та вічність варта більшої ціни”

Її ворота сяють все ближче і ясніше
Перлинами у місті неземнім:
“Моя рука з тобою, тримайся лиш міцніше,
Чекає Агнець і Єрусалим”

Коли лиш скелі зліва, а поруч прірва справа,
Вузька стежина, ýрвища круті,
На нарікання й скарги не маємо ми права,
Бо вічність варта більшої ціни.
пер. Невідомо
___________________________________________

2-й варіант
1. Нависли гори (скелі) зліва, обрив безодні справа,
Вузька стежина, страшна крутизна…
Не за гілля й коріння хапаюсь я руками –
А вірою тримаюся Христа.

2. Не встояти на місці: збиває сильний вітер,
Несеться сміх відлунням сили тьми.
Я плачу й спотикаюсь, і настають хвилини,
Коли, здається, й кроку не пройти.

3. Та чую через бурю такий знайомий голос:
“Тремтячі свої ноги ти зміцни,
І боляче, і тяжко тобі буде недовго,
Та варта вічність, щоб усе пройти”

4. Виблискує в перлинах все ближче і ясніше
Христове місто бажане, святе,
“Моя рука з тобою – не бійся, йди сміліше,
Там, на вечері Агнця, ждуть тебе.”

5. Коли лиш скелі зліва, загроза прірви справа,
Вузька стежина, страшна крутизна –
На скарги й нарікання не маємо ми права,
Всі рани залікуємо в Христа.
   = пер. Л. Пашко =