soco

"Нехай зречуться всі, хай всі Тебе залишать,
Та за Тобою всюди я піду!
Нехай в лице вогнем пекельним дишуть –
Любов не відібрати їм святу!"

Так учень промовляв до Вчителя з любов'ю,
І присягався в вірності своїй.
Та він не знав, що в муках, в ранах крові,
Залишиться Ісус на самоті...

Не знав Петро, ​​що незабаром вчинить,
Забувши про любов Христа свого,
Він голосу гріха, як вірний раб, покірний,
Відмовиться від Господа свого.

І, вислухавши від Петра зізнання,
Скорботні очі Він підняв,
Йому покірливо сказав:

- Повір Мені, в тяжкі часи страждання
"Не знаю, Хто це" - тричі скажеш ти,
Не заспіває півень на світанні,
Від Мене тричі відречешся ти.

І вийдеш геть з гнітючими думками,
Мою любов вбиваючи в собі.

І все збулось! Христу звʼязали руки,
Під вартою на суд веде юрба.
За Ним Петро слідом, в душевних муках –
Не може Вчителя забути він слова.

Ця ніч страшна нам в пам'яті лишилась,
Ми бачим, як змагаючись з гріхом,
Остання обірвалася надія -
Петро відрікся Господа свого.

От спів провісника зловісного світанку
Пронизливо та гучно пролунав.
Без докору, а з жалістю поглянув
Спаситель на принишклого Петра.

А той згадав, як клявся на Вечері,
І відвернувши погляд, відійшов.
«Все, скінчено! Нема мені прощення!»-
Так гірко думав в розпачі Петро.

І вийшов він в нічну пітьму зловісну,
Гарячі сльози тиснули його.
І так хотілося в цю пору пізню
До ніг Спасителя припасти знов.

І він ридав, ридав нестримно й довго,
А разом з ним нічна ридала тінь.
Останній погляд Вчителя на нього
Знести, здавалося, не зможе він.

Враз чує він знайомий ніжний голос:
- Тебе Я сиротою не лишу,
Я Вчитель, Петре, твій, не плач, зі Мною
Ти підеш знову, коли Я прийду.

Я бачу твої сльози покаяння,
Я понесу їх на скорботний хрест.
За все творіння світу постраждаю,
За друзів, що залишили Мене.

Я скоро, скоро вже до вас прийду,
І друзів всіх з Собою заберу!

Отак Спаситель йшов на хресні муки,
Хоч бачив наші грішнії серця.
Поклав на хрест святі, невинні руки,
За нас благав Небесного Отця.

За нас, які не варті й краплі крові,
Спаситель наш, наш дорогий Творець,
Ти, не вкусивши гріх, нас удостоїв
Бути в числі святих Твоїх овець.

О, як Тобі я дякувати можу
За Твою чисту праведную кров?
Будь милостивий до нас, грішних, Боже,
Щоб пам'ятали ми Твою любов!
Перекл. Лариси Пашко