soco

Тебе я кваплю, Господи? Прости!
Мені здається - мить прийшла остання,
Мені здається, що не встигнеш Ти,
Подібне смерті буде зволікання. 

Мені здається - дуже довга ніч,
Здається, ранку я не дочекаюсь,
Допомогти не встигнеш Ти мені…
Як соромно, що я так сумніваюсь…

Чи спізнювався Ти хоч раз коли?
Ніколи! Ні! Ні на одну хвилину!
Немає в чому дорікать Тобі,
Чому ж у серці моїм віра стигне?

Воно не бачить завтрашнього дня
І починає неспокійно битись...
Прости, будь ласка, і навчи, щоб я
Могла всім серцем вірити й молитись. 

Бо в Тебе строк призначений всьому,
І серце хай не думає інакше.
Якщо Ти поспішиш — я це прийму,
Як забаришся Ти — я не заплачу. 

Не вічно буде ніч, вона мине,
Ти повелиш, Господь — і сонце встане...
Не квапитиму більше я Тебе,
Хай в серці віра не ослабне!
Любов Васєніна
Перекл. Лариси Пашко