soco

Людино, стій! Куди без Бога
Ти йдеш життям по всіх краях?
Твоя простора ця дорога
Вся у ​​невидимих пастках!

О, зупинись! Бо невідомо,
Що ти зустрінеш на шляху!
Спинись, попереду вже видно
Провалля чорного пітьму!

Людино, стій! Не відвернися,
Мою пораду ти прийми:
Прошу, негайно зупинися
Стежками згубними іти!

Не знаєш ти часу розлуки,
Коли закінчиться життя.
Ось смерть вже простягає руки,
Щоби забрати в забуття!

О, смерть! Вона усіх лякає,
За винятком лише святих,
Чий дух відроджений бажає
Творця любити кожну мить.

Не будь слугою легковажним
Гріху, невірʼю, злу й пітьми!
Навіщо йти тобі стежками,
Де смерть чатує навкруги?

Поглянь! Життя все йде в тривозі,
Земля-планета лиха жде.
Спастись душею можна в Бозі,
Хто імʼя Господа призве!

Тож, перед Богом ти покайся,
Доволі пристрасних блукань!
Людино, стій! Творцю віддайся.
Гріху служити перестань!

Сьогодні Бог людей спасає,
А завтра може не настать.
Сьогодні в милості прощає
Свята Господня благодать!

Людино - твориво любові,
Перед Творцем своїм схились!
Він пропонує в Божім Слові
Тобі сьогодні: Зупинись!
Перекл. Лариси Пашко