soco

1. Куди, о людино гріха й суєти, направляєшся?
Де радість шукаєш і щастя в своєму житті?
Що в світі любовʼю і що в нім красою вважається?
Як страшно лукавий заманює душі людські.

2. В піснях та поемах про тлінну красу все співається,
Про тіло гріховне, що в’яне, мов цвіт на траві.
І плоті безсовісна похіть любов’ю вважається,
І чистим здається брудне у хмільній голові.

3. Вся радість в театрах, концертах, питві із наїдками,
А щастя? А щастя, звичайно, в тугім гаманці.
І хочеться крикнути: “О, люди, які жалюгідні ви!”
Прокиньтесь, вже північ, Господній годинник спішить!

4. Краса ж бо нетлінна – це образ святого Спасителя,
І в жертві за гріх нам любові дана повнота,
І радість спасіння, і сила у Бога Великого,
І вічне блаженство лежить у підніжжя хреста.

5. Як страшно і боляче на горе всесвітнє дивитися,
Як хочеться брату сліпому вказати той шлях.
О, Господи Боже, оливи налий у світильник наш,
Щоб в світлі його нам ввійти у святі небеса!