soco

1. Утомлене серце бреде по дорозі,
Шукає притулку, тяжка була путь…
Даремно воно оббиває пороги:
Убогих – не люблять, убогих – не ждуть.

2. Йому б відпочити, хай зовсім би трохи,
І темінь нічну пережити будь-де,
І скинути ношу свинцевої втоми,
І знову – в дорогу, і знову – вперед.

3. У місті був дім, і такий непримітний,
Утомлене серце в той дім добрело.
І двері – відкриті, і дім – повен світла,
І серце притулок бажаний знайшло!

4. В тім домі утомлене серце зігріли,
І слово потрібне сказати змогли,
Очима Ісуса на серце дивились,
І сльози в серденька так тихо текли.

5. І ніч пролетіла. І серце дізналось,
Як радісно друзів зустріти сімʼю.
Привітному дому воно посміхалось,
І знову могло йти в дорогу свою.