soco

1.Шумить і бушує, кипить і клекоче,
Несеться зі скель водопаду ріка,
І піняться хвилі, летячи у прірву,
Так страшно шумить і лютує вода.

2.І тут же на гілці, де злий рев падіння,
Я пташечку бачу крізь бризки й туман:
Над прірвою злою спокійно літає,
Співа свою пісеньку під ураган.

3.Вільшаночко мила, ти Божа пташино,
Навчи нас співати в час грізний, страшний,
Скажи, як спокій свій ти тут зберігаєш,
Де тільки падіння рев чується злий?

4.Пташина лиш пісню свою повторила,
Розправивши крильця, уверх понеслась.
Так ось в чім твій спокій і в чім твоя сила:
Сама хоч маленька, та крилечка є.

5.Так, крила, нам крила потрібні в час бурі,
Щоб ними могли підніматись у вись.
Хтось тихо промовив: «То ж крила нам дані –
Як хочеш піднятись, то вір і молись».