soco

1. Опустилась на землю ніч і сховала Голгофський хрест,
І ридає дочка землі, ій немає утіхи ніде…
Я дивлюся зі сторони, крізь завісу тисячоліть,
Чую стогін благань її, голос сповнений болю й туги:

Приспів 1:
“Господи, Господи, що ж ми накоїли?
Крапля за краплею Кров Твою випили,
Знову самотністю, болем повіяло,
А я ж так вірила! Господи, Господи…”

2. Мені хочеться підійти і торкнутись її плеча,
І промовити: “Не сумуй, не погасла Його свіча»,
Що найбільшою радістю є – під Його стояти Хрестом,
Що дві тисячі літ мине, та святу не забудуть Кров…

Приспів 2:
(Ту), Що крапля за краплею чашу наповнила,
Новий завіт в крові серцем виконуйте.
Пийте і згадуйте все, що залишено,
Що заповідано, все, що записано.
Де чорним по білому, кривавим по чорному…
Ммм….

3. Чи то кров, чи кривавий піт, розмиває рядки сльоза.
І проходить крізь Новий Завіт слід червоний – любов Христа.
Дай піднятись мені, прошу, в ту країну Твою святу,
В ту країну, де вічний день, де не плаче дитя земне,
У зоряні небеса, які Ти описав.

Приспів 3:
Не чорним по білому, кривавим по чорному ,
Замість листа – гріхи, замість чорнила – кров.
І напишу життя з розділу нового,
Білим по білому, в краплях червоного…