873 ЗХП
1. Чому я маю бути смутним в житті моїм?
Чому я маю чутись всіма залишений?
Як мій Ісус – Приятель, і Він зі мною все.
Хто пташок опікує, чи забуде й про мене?
Він пташок опікує, не забуде й про мене.
Пр.:
Співаю я тому, що щасливим, вільним став.
Має він над всім опіку, не забуде й про мене.
2. О, серце, не тривожся! – Чую Його слова,
Й серце стає спокійне, – проходить страх і тьма. Він Сам мене провадить, і я за Ним йду все.
Хто пташок опікує, чи забуде й про мене?
Він пташок опікує, не забуде й про мене.
3. Коли я у спокусі, довкола темно є,
В душі замовкне пісня, надія теж замре, –
Тоді на Спаса гляну, – а Він надію шле.
Хто пташок опікує, чи забуде й про мене?
Він пташок опікує, не забуде й про мене.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.