soco

Один гріх страшний часто я зустрічаю,
В собі і навколо його помічаю.
В людей багатьох є ця прикра властивість
Ми всі у житті невдоволені чимось.

В когось крик душі, в когось тихе зітхання:
По-різному всі на життя нарікають.
Для щастя комусь щось завжди заважає,
Комусь все життя чогось не вистачає!

То мало грошей нам, то дім замалий,
То Бог нам чогось не додав, не здійснив.
То шумно, то тісно, то одиноко,
То нудно, то клопітно, купа роботи!

То дощ, то спекотно, то холодно дуже,
А Бог нарікання ці бачить і чує.

А Бог нам для щастя потрібне все дав!
Цей світ досконалий, прекрасна земля.
І небо, і сонце, і вітер, і гори,
Квітучі поля, рідні серцю простори…

Нас вранці втішають пісні солов’їні,
А в полі жита колосяться добірні.
Пейзажі своєю красою вражають,
А зорі вночі так яскраво нам сяють.

Він руки нам дав, щоб могли ми трудитись,
Можливість нам дав насвітанку молитись.
Він серце нам дав, щоб могли ми любити,
І здібності дав нам прекрасне творити!

Вдихнув в нас безсмертну і віддану душу,
Дав очі, щоб бачити, вуха, щоб чути.

Він в Сині Своєму спасіння нам дав,
Залишив нам Книги священні слова.
З любов’ю звільняє Він нас від гріхів,
І нам пропонує Життя вічне з Ним.