soco

Коли в пізній час ночі, у дорогу зібравшись,
З тривогою в серці я далеко ішов.
То в тихенькій молитві, на коліна схилившись,
Мама вдома молилась Христу знову й знов.

Молитви її ревні, мов на крила здіймали,
І мене берегли від незгоди й біди.
Я завжди був спокійним, бо так міцно тримали
Молитви мами всі найпалкіші, святі.

І коли негаразди мене часто спіткали,
Коли смуток недолі мене огортав,
То надію на Бога моя мама вселяла,
Молитов її шлях мені сил додавав.

Памʼятатиму завжди молитви її щирі,
Цінуватиму ревно і сльози усі!
І надіятись буду серцем сповненим віри,
І навчатись любити, як мама, завжди.