soco

Це було за 450 років до Христа.
Перси завоювали та сплюндрували єврейські села та міста.
Володарюють, панують, народ у полон забирають, їхня імперія процвітає,
А в цей час завойовані землі руйнуються, втрачають, палають.
Народи й міста, серед них Боже місто Єрусалим,
Захоплені ворогом, надзвичайно жорстоким і злим.
Боже, чому Свій народ, Своє місто не Ти пощадив?
Ти суд вчинив над народом, а Ти Його так любив, так любив.

В руїнах міста, в руїнах родини, серця,
Попіл кругом, душі спалені злом.

О, ні, є один чоловік, не такий, як усі!
Він бачить провину і гріх визнає,
В молитві приносить бажання своє.

Ми винні у гріхах, ми втратили Божий страх,
Нас в полон привели гріхи, це гордість і гнів лихий.

Прислухайся… Чуєш цей голос? Він кричить, він кричить до небес!

Боже, дай добрий час для змін,
Ти підійми міста, людей з руїн.
Підійми стіни, не дай нас вбити,
Хочемо жити, ми хочем жити!

Дні минають, але Неємія не змовкає,
Він благає і чекає, він так чекає…

Соло:
Я буду ждати, я буду дбати,
Щоб не здатись, в боротьбі стояти.
У проломі стати
І боротись,
Я буду Бога в борні триматись.
Я буду ждати аж до кінця
Непохитно ласки Отця.
Я буду молитись, буду просити,
щоб мій край в горі захистити.

Хор:
Я буду дбати, не здатись, стати.
Я буду ждати, триматись Бога,
молити, просити, захистити.

Бог не міг молитву Неємії без відповіді залишити.
Так, іноді Він змушує нас почекати і потерпіти.
Бог ніколи не запізнюється, хоч і діє не одразу.
О, Він чує кожну молитву, кожне слово щоразу, щоразу, щоразу!
І сталося диво! Цар дозволив Неємії піти в Єрусалим,
Щоб довідатися, що сталося з містом, храмом і муром міським.
Неємія не вагався, зібрав людей, пішли у дорогу,
Довірившись Богу Одному, Єдиному Богу!

Перший крок, перший камінь вклали у стіну, хоч скрізь – руїна.
Смерть всюди, близенько, вороги лихі злі на нас, небезпечний час.

Відбудова лише починається, а вороги бачать, зляться і насміхаються.
Їхня ненависть очі їм застилає, вони сиплють погрозами, але це не допомагає.
«Єрусалим має лежати в руїні, Ізраїль не повинен існувати, – вони не стомлюються це казати, –
Треба відбудову зупинити, бо за нами сила, ми можемо вас убити!»

Але нас не спинити, не залякати,
в одній руці – зброя, йдемо працювати.
І нас не збити, хоч нас можна вбити,
ми лишимось вірні, ми Богу покірні.

Довгих 52 дні
Неємія наче на війні,
Але робота триває.
Він молиться і промовляє:

Соло:
Я буду ждати, я буду дбати,
Щоб не здатись, в боротьбі стояти.
У проломі стати
І боротись,
Я буду Бога в борні триматись.
Я буду ждати аж до кінця
Непохитно ласки Отця.
Я буду молитись, буду просити
щоб мій край в горі захистити.

Хор:
Я буду дбати, не здатись, стати.
Я буду ждати, триматись Бога,
молити, просити, захистити.

О, Господи, допоможи і нам навчитися чекати, щоб не блукати та не нарікати.
Допоможи нам, як Неємія, не зупинятися, надіятися на Тебе і не здаватися.
У випробуваннях не втрачати мети, а, крок за кроком, до неї йти та йти.
Тебе, Господи, триматися, не коливатися, на шляху до мети не вагатися.

Ходімо, друзі, разом боротись.
Щоб не здатись, а про вічне дбати.
У проломі стати, не вагатись,
І щиро Бога в борні триматись.
Чекати в мирі аж до кінця
Непохитно ласки Отця.
Щоб вірно жити, Бога просити
Шлях пройти і мету здійснити.

https://www.youtube.com/watch?v=TsZGdCVF50c