soco

Ти по хвилях ходив Галілейського моря,
Грізний голос стихії тихим словом смиряв.
Ти ходив серед хвиль в бурі людського горя,
Утішав і зціляв, а когось воскрешав.

Ти людей годував і був Пастир народу,
В Божій мудрості грішних Ти людей наставляв.
Бачив душі й серця, не відкинув нікого,
І в біді співчував, всі скорботи їх знав.

Та ось день той настав – шлях земний довершав Ти…
Стелять перед Тобою всі одежі свої.
Царство Боже вони на землі так чекали,
Прославляли Царя і раділи в душі.

І чекали вони, що їх Вчитель чудовий
Зацарює над ними і співали хвалу:
«Слава в вишніх і мир, спасіння Господнє,
Слава Сину Давида і Осанна Царю!»