soco

Ти, напевно, мамо, постаріла,
В погляді твоїм журби глибінь.
Від любові й горя посивіла,
На обличчі смутку тиха тінь.

Я прийду в старий наш дім весною,
І з любовʼю стрінеш ти мене.
В спогадах стоятиму з тобою,
Й ніжний смуток серце огорне, огорне.

Притулю до губ твої долоні,
Буду цілувати твої руки.
А в твоїх очах – також на скронях –
Бачу слід любові від розлуки.

Мамо, скільки сліз гарячих пролила,
Скільки ран мій завдав обман.
І тільки ось, кричу в тиші:
Господи, прости,
Маму ти мою благослови!