soco

1. Пожовтіли поля, уже жниво дозріло,
Скоро пуститься серп і пшеницю пожнуть.
Під приємним теплом і дощами доспіла,
Скоро звʼяжуть в снопи і на тік понесуть.

2. А пустий колосок відкидають завчасно,
Буде спалений він господарем своїм.
Дозрівай колосок, будеш зібраний вчасно,
Щоб тебе в пору жнив не застали пустим.

3. І на нас, як на ниву, Бог дощ посилає,
Перевірмо себе: який ми колосок.
Може гарний на вид і пустий, Він все знає,
Може близько, а може далеко нам Бог.

Кода:
Ще для тебе є час благодатний,
Бог відміряв, лиш тільки живи,
Виростай повним колосом, брате,
Щоб у радість Ісуса ввійти.