soco

1. Памʼять малює картину знайому,
Як крадькома, непомітно для нас,
Мама поспішно змахнула рукою
Сльози, що погляд встеляли не раз.

Мамині сльози... А ми не зважали
В безпечності нашій, забули про них.
II: Мамині губи в молитві благали,
Щоби Бог нас, неслухняних, беріг :||

2 . Роки минули, вже виросли діти,
Тільки у мами все більше тривог.
Ми будем завжди для неї такими ж,
Скільки б нам років життя не було.

Рідна матуся... Їй часто не спиться;
Діти так рідко уважними є.
||: Тільки вона буде знову молитись
Богу за нас, неслухняних дітей. :||

3. Вдячні вам, любі, за ваше терпіння
Ви присвятили життя все для нас.
Ви нам прощали всі наші провини,
Сльози ваш погляд встеляли не раз.

Мамині сльози: та час той настане -
Бог нагороду найкращу вам дасть.
ІІ: І назавжди вже тоді перестануть
Литися мамині сльози за нас:||

2-й варіант:
1. Може, коли, помічали, бувало
Як причаївшись тихенько від нас
Мама, що сльози свої витирала.
Біль причиняли, прости за це нас.

*Мамині сльози… А ми не цінили,
Байдуже так забували нераз.
Мамині губи молитву шептали,
Бога благали,- прости за це нас.*

2. Роки летять- ми стаємо дорослі,
Тільки в матусі турбот без кінця.
Їй ми лишаємось далі такими,
Скільки б не прожито було життя.

3. Вдячні вам, мами, і зичим вам щастя,
Неба без краю і море добра.
Ви нам прощали з любовʼю провини,
Ви дарували багато тепла.