soco

О, невже я почую «Не знаю!»
Коли Ти за Своїми прийдеш?
О, невже, о невже, Боже, день той настане
А мене Ти у рай не візьмеш?

О, невже у момент Вознесіння
Не піднімеш мене в небеса?
Не почую, не почую небесні я співи,
Не побачу Твої чудеса?

О, невже у момент Вознесіння
Я побачу, як в славі Твоїй
Твій народ, Твій народ успадкує спасіння,
Я лишуся навіки один?

О, невже, Боже мій, в Твою славу
Я повіки уже не ввійду,
Коли день той, коли день той бажаний настане,
О, невже я віддамся суду?

О, невже мої друзі й подруги
Всі на хмарах співатимуть гімн,
Я ж залишусь, я ж залишусь на горе і муки
Без надії, без цілі, один.

Я ж із ними співав і молився,
Разом з ними в зібрання ходив,
Тільки мало, тільки мало Тобі я корився,
Тільки ближнього я не любив.

Та не тільки із друзями, знаю,
Розлучуся навік я тоді.
А ще тяжче, а ще тяжче душею зітхаю,
Що я трачу Христа назавжди.

О, мій Боже, для того сьогодні
Моє серце тривожиш Ти знов,
Щоб у день той, щоб у день той великий Господній
В Твоє Царство і я увійшов.

Буде день, може навіть сьогодні
На землі не скінчиться життя.
Тільки Церква, тільки Церква так легко і вільно
Від землі увійде в небеса

Безутішні там будуть ридання,
В страшнім болю застигне душа,
І одне лиш, і одне лиш у скронях зізнання:
За дверима залишився я.

Небеса дивним співом лунають,
То радіють всі діти Христа.
Тільки пізно, тільки пізно мені вже ридати,
Лиш у муках чекати суда.