Ніч над Елеоном... Чути лиш вітру лагідний спів... Смеркло... Чую я слово, В ревній молитві капає піт. Томилась душа в смертельній тій битві, І Ти, мій Христос, стогнав у молитві. Ту чашу страждання відчути не зможемо ми! Схиливши чоло на камінь, Ти довго Молив у сльозах Отця Всеблагого, А серце стискалось від болю за наші гріхи... Віа Долороса - цим шляхом Ти йшов на смерть, Христос, мій Бог! Вічний дар життя даний нам з хреста Жертвою Христа! Ранок над Елеоном... Місце молитви... Сонце встає. В день цей небо відкрилось. Ось над Невинним злий суд іде. Юрба на собі рве одяг запекло, Кричить «Розіпни! Достойний Він смерті!» А Ти, мій Христос, все терпів і покірно мовчав. І воїни римські, взявши в преторій, Поклали вінець на Тебе терновий, Й вели на Голгофу з хрестом під удари бича! Віа Долороса! Знаєш ти подій кривавих тих поступ. Милість і любов, і Христова Кров - Ключ від всіх оков!
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.