soco

Хто повірив тим словам,
Давній повісті величній?
Дивній, нелогічній,
Що відкрилася і нам.
Небо в світ прийшло Дитям
В цій історії незвичній,
Просто й драматично
Небо стало Немовлям.

Бідні ясла і пастухи,
Чи Йому тут місце, Царю Царів?
Боже, премудрі Твої шляхи,
Ти для нас безцінну Любов явив!

А тоді родився Ти
В тісноті сердечній Словом,
Втілення чудове –
Дар Любові з висоти.
Ти зійшов в мій темний храм,
Наче сонце, там засяяв,
З тих в душі безкрає
Небо, що зійшло з Дитям.

Світ і нині такий же злий,
Чи Йому тут місце, Царю Царів?
Хлопчик у яслах, такий малий,
Він Любов безцінну в цей світ явив!

Небо стало співчуттям,
Небо стало Немовлям…