soco

Ідуть роки, минають дні за днями,
Віків, епох десь губляться сліди.
А люд землі обплутаний гріхами,
Не знає він, що Божі йдуть суди.

Вже скоро розпрощаємось з землею,
І Сам Христос зустріне в небі нас.
Там очі не застеляться сльозою,
Там назавжди забудем всі про час.

Роки, роки, як сни, кудись щезають.
До вічності нас доведуть вони.
До неї щосекунди наближають.
Навчи нас, Боже, рахувати дні.

Хор

Не дорожиш, людино, днем у світі.
Не дорожиш й життям у всі часи.
Але й за день і навіть за всі миті
У судний день таки відповіси.

У небі вже не лічать більше часу,
Життя з Христом не має там кінця.
Біль на землі – і за гірку цю чашу
Отримаєм від Господа вінця.

Призначив Бог і місце, й час людині,
Жила щоб й прославляла лиш Його.
/Живе хай і хай славить лиш Його/
Людино, ти лиши гріхи віднині
Там, біля ніг Спасителя свого.