soco

Що ти вдієш Ісусу розп’ятому,
Може ти, як Пилат, відійдеш?
Нереальний тобі, нецікавий Він,
І, як всі, ти Його оминеш?

Може ти, як той римський воїн –
Його битимеш по обличчю
І Він знову, до болю знеможений,
Пройде по гарячим плитам.

Може й ти, як вони, скажеш Богу,
Ставши здалеку у байдужості:
«Я прожити без Тебе спробую,
Досить сили в мені є і мужності»

Відвернешся від Нього ти гордо,
Серце буде щеміть від болю
Ти залишив не друга, а Бога
Ні, не варто лишатись без Нього!

Я не кину ні слова докору
За мелодій чужі акорди
Хоче Бог замість крихт убогих
Хліб Небесний ділити з тобою.

Може заклик до тебе останній,
Сонця лагідні промінці,
А душа твоя – мертвий айсберг
На замку, не знайти ключі.

А Ісус тебе дуже любить,
Все стоїть, хоч закриті двері,
О, невже ти Його не впустиш,
Не довіриш Йому своє серце?

То кому ж ти відкриєш душу?
Ти подумай про це всерйоз.
То що ж вдієш ти Ісусу,
Що Його називають Христом?