У тіні сховавшись на пагорбі рівнім

У тіні сховавшись на пагорбі рівнім – Под тенью навеса на выступе гладком…»

У тіні сховавшись на пагорбі рівнім,
Сидів при криниці Христос.
Прийшла самарянка, як завжди опівдні,
Й наповнила свій водонос.

Христос попросив поділитись водою.
Вона Йому відповіла:
– Так я ж самарянка й розмова зі мною,
Здається, не бажана вам.

Христос їй говорить: Якби ж то ти знала,
Хто нині це каже тобі,
Сама б ти просила, сама б ти шукала,
Хто б воду живу дав душі!

Христос попросив, щоб прийшла з чоловіком.
– Не маю,- сказала в журбі.
– Ти правду говориш, бо ти п’ять їх мала,
І не чоловік цей тобі.

– Я бачу – пророк Ти. Скажи, де молитись?
На нашій горі Хоразин?
Чи Богу живому належить вклонитись,
Прийшовши у Єрусалим.

– Не тут і не там, але скрізь і усюди,
Де серце любов’ю горить.
Про це сповіщає для всього народу –
І каже Месія й тобі!

Тоді самарянка так швидко побігла –
Забула про свій водонос,
Кого зустрічала, то всіх закликала:
– Повірте, прийшов Сам Христос!

Там біля криниці сидить, спочиває,
І учні там також із Ним.
Всі люди почуйте, як Він научає (як дивно навчає),
Любов лиш у погляді тім.

Мені все сказав Він, що потай зробила,
Ідіть, Він розкаже і вам.
Тоді ви збагнете, що не випадково
Повірила віщим словам.

Залишити відповідь