Скільки раз Ти, Господь, з любов’ю

Скільки раз Ти, Господь, з любов’ю,
Наче сина, мене повчав.
Та я знав лиш недобру волю,
Твердо серцем своїм мовчав.

По пустелі сухій, суворій
Йшов, не знаючи сам куди.
Бачив лиш міражі і горе,
І губились мої сліди.

Я отруту гріха безпечно,
Наче воду холодну, пив.
Та Твоє милосердя вічне,
Ти ще здавна мене любив.

У важких, наче сон, блуканнях
І щоденної суєти,
Moв надія моя остання,
В моїй долі з’явився Ти.

І для мене, мов нагороду,
Ти в долонях води подав.
І на свій превеликий подив
Я побачив рубці від ран.

З того часу мені дорожчі
Стали рани і кров Христа.
Я спасенний! Це милість Божа
І Його благодать свята.

Залишити відповідь